Щодо методичних рекомендацій про викладання навчальних предметів у закладах загальної середньої освіти у 2019/2020 навчальному році

Географія

Нестримний розвиток інформаційних технологій, особливо в області мультимедіа, віртуальної реальності і глобальних мереж, створили умови для радикальних перетворень з погляду методів, інформаційного змісту, освітнього простору, які переживає сучасна глобальна освітня система, започаткували інноваційні перетворення в національній освіті, пов’язаних з компетентнісно орієнтованим підходом до навчання – що заснований на оволодінні засобами безперервного самостійного набуття нових знань, який розвиває здібності та уміння адаптуватися до складних, швидкоплинних і непередбачених ситуацій. Зростаюче розмаїття джерел знань та розширення доступу до них відкриває додаткові можливості для навчання, котрі можуть бути менш формалізованими та більш інноваційними. Сучасні виклики сприяли трансформації освітнього процесу та формуванню нових  освітніх концепцій, серед яких ключовою стає концепція навчання протягом усього життя (Lifelong Learning). Швидкість та різноманіття змін збільшується, і навчання стає основною діяльністю протягом усього життя. В освітньому процесі все більше значення надається самостійній роботі, рівноправним відносинам між педагогом і учнем. Процес започаткованих змін не змінює сенсу географічної освіти, яка має значний гуманістичний та інтегративний потенціал, відіграє важливу, а можливо і основну роль в оновленні світогляду людини на глобальному і особистісному рівнях.

Так, у 2019/2020 навчальному році учні 6-9 класів продовжать вивчення географію за навчальною програмою, затвердженою наказом МОН України від 07.06.2017 № 804, що розміщена на офіційному веб-сайті МОН:

https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/navchalni-programi/navchalni-programi-5-9-klas

та з використанням методичних рекомендацій, підготовлених МОН України спільно з  НАПН України, ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти» (лист МОН України 09.08.2017 № 1/9-436).

У вересні 2019 року учні 10 класу вивчатимуть географію курсу «Географія: регіони та країни» рівень стандарту (52 години, 1,5 години на тиждень) та профільний рівень (175 годин, 5 годин на тиждень) за новими навчальними програмами, затвердженими наказом МОН України від 23.10.2017 № 1407. (Режим доступу: (https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/navchalni-programi/navchalni-programi-dlya-10-11-klasiv),

використовуючи методичні рекомендації, розроблені МОН України спільно з  ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти» (лист МОН України 03.07.2018 № 1/9-415), посилання на офіційний веб-сайт МОН:

https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/metodichni-rekomendaciyi

Учні 11 класу вивчають курс «Географічний простір Землі» рівень стандарту (35 годин, 1 год. на тиждень) та профільний рівень  (175 годин,                        5 год. на тиждень) за програмою, затвердженою наказом МОН України від 23.10.2017 № 1407.

Зазначена навчальна програма розміщена на офіційному веб-сайті МОН України: (Режим доступу: (https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/navchalni-programi/navchalni-programi-dlya-10-11-klasiv).

Курс «Географічний простір Землі» в 11 класі відповідає  гуманістичній складовій географії, визначає новий світогляд, заснований на цінностях загальнолюдського і загальнокультурного характеру. Змістова частина навчальної програми  розкриває сутність географічної науки в цілому.

Рівень стандарту курсу передбачає ознайомлення зі Вступом та чотирма розділами програми: «Топографія та картографія». «Загальні закономірності географічної оболонки Землі», «Загальні суспільно-географічні закономірності світу», «Суспільна географія України».

На профільному рівні поглиблення змістової частини програми починається зі Вступу і продовжується розділами: «Топографія з основами геодезії та картографія. Географічні інформаційні системи (ГІС) та дистанційне зондування Землі (ДЗЗ)», «Загальні закономірності географічної оболонки Землі», «Загальні суспільно-географічні закономірності світу», «Суспільна географія держави (на прикладі України)», «Суспільно-географічне бачення глобальних проблем людства, глобальні  стратегії і прогнози». Програма надає можливості вчителю творчо підходити до реалізації її змісту, добирати об’єкти для вивчення та залучати до змісту приклади, що пов’язані із життям свого регіону (області, міста). Ураховуючи рівень підготовки учнів, їхні інтереси і нахили, учитель може запропонувати свій варіант вивчення матеріалу з методичним обґрунтуванням доцільності внесених змін.

Кількість годин на вивчення тем, як на рівні стандарту, так і профільному, є орієнтовною її можна змінювати в межах визначеного навчального часу. Учитель може на власний розсуд змінити розподіл годин між темами і розділами, використати години резервного часу з метою глибшого вивчення окремих тем, проведення уроків узагальнення і систематизації знань після вивчення великих розділів і тем, проведення екскурсій, зустрічей, обговорення дискусійних питань, що виникли під час вивчення певних тем тощо.

Курс «Географічний простір Землі» рівня стандарту і профільного рівня безпосередньо пов'язаний не тільки з попередніми курсами географії, він також інтегрує знання, здобуті на заняттях з математики, економіки, історії, інформатики тощо. Особливою є роль географії, оскільки в процесі її вивчення відбувається формування основ світогляду, становлення моральної соціально-політичної культури, в інтеграції навчального предмета з медіаосвітою, яка продиктована самим життям і є дуже актуально. Під час інтеграції географії та медіаосвіти використовуються такі засоби: текст підручника; дидактичні матеріали, періодична преса; телевізійні передачі; аудіо-та відеозаписи, музичні твори, довідкова та енциклопедична література; інформація, отримана під час відвідування виставок, музеїв, туристсько-краєзнавчих екскурсій, подорожей. На  уроках географії, застосовуючи медіа освітні ресурси, пов’язані з умінням аналізувати інформацію з різних критеріїв, в учнів формується критичне мислення, під яким ми розуміємо здатність людини самостійно сприймати та аналізувати інформацію; вміння бачити помилки або логічні порушення у твердженнях партнерів; аргументувати свою думку, переглядати й, якщо вона не витримує критики; вміння розпізнавати пропаганду; наявність розумної долі скепсису, сумнівів; прагнення до пошуку оптимальних рішень; мужність, принциповість, сміливість у відстоюванні своїх позицій; відкритість до сприймання інших поглядів.

Компетентнісна частина програми має також забезпечити засобами географії формування особистостей, здатних використати у повному обсязі свій творчий потенціал,  пропонувати та реалізовувати ідеї, нові цінності, очікування та нове розуміння успіху, змінювати саму стратегію успіху.  Компетентнісний підхід до навчання географії підкреслює діяльнісний складник результатів освіти та їхню практичну значущість у процесі набуття школярами досвіду, зокрема картографічної компетентності, яка окрім навичок роботи з паперовими картографічними джерелами, передбачає навички роботи в геоінформаційних системах та вмінні користуватися банками просторових даних з питань охорони природи, освоєння нових земель, промислового і цивільного будівництв. Ці знання є підґрунтям для вивчення за картографічними моделями реальної економіки світу, застосування набутих знань  під час розв’язання будь-яких завдань протягом усього життя. 

Трансформація освітнього процесу з позицій компетентнісного підходу, полягає в забезпеченні особистісної спрямованості процесу навчання, яка реалізується через різноманітні форми проведення уроків, мотивацію і диференціацію процесу навчання, а також надає змогу розробити алгоритми формування елементів предметно-географічних компетентностей учнів, зокрема географічних фактів, номенклатури, уявлень, понять, причинно-наслідкових зв’язків, прикладних і картографічних умінь тощо. Оцінюючи результати навчальної діяльності учнів з географії, необхідно враховувати рівень засвоєння теоретичних знань і сформованості практичних умінь, досвід творчої діяльності та використовувати різноманітні  форми, способи і засоби перевірки та оцінювання результатів навчання. Виконання аналітичних завдань та досліджень, спрямованих на розвиток умінь і навичок роботи з географічними картами та іншими джерелами інформації, розв’язання географічних, екологічних й соціально-економічних задач, здійснення порівняльного аналізу, що пропонуються під час виконання 10 (рівень стандарту) та 54 (профільний рівень) програмних практичних робіт, через які  реалізується практична спрямованість курсу, стануть важливою формою і засобом перевірки та оцінювання результатів навчання, які є обов’язковими для всіх учнів класу. Обов’язковими для оцінювання у кожному семестрі є дві практичні роботи на вибір учителя. Дослідження   введено до навчальної програми з географії саме з метою поєднати виконання практичних і суспільно значущих завдань шляхом створення різноманітних творчих робіт. Цей головний принцип, покладений в основу досліджень, реалізує ідею зближення освітнього процесу з реальним життям, адже знання повинні активно використовуватися у повсякденних умовах. Дослідження як вид освітньої діяльності було включено до вивчення навчального предмета «Географія», згідно з оновленим Державним стандартом базової і повної загальної середньої освіти. Під час вивчення географії на рівні стандарту пропонується орієнтовна тематика проведення 24 досліджень, на рівні профілю - 64. Унікальна структура дослідження орієнтована на підвищення мотивації до навчальної діяльності учнів загалом, а також сприяє активному розвитку власного пізнавального інтересу до вивчення географії як практичної науки шляхом проведення учнями власних науково-пошукових робіт. Дослідження передбачають самостійну роботу учнів, час для їх виконання є позаурочним, рекомендовано виконувати їх у вигляді міні-проектів, презентацій, есе, усних повідомлень, схем-маршрутів, карт, рефератів тощо. Існує ряд спільних рис між практичними роботами та дослідженнями – це розвиток нестандартного мислення, уміння використовувати на практиці здобуті знання, вирішувати поставлені задачі, виконувати проекти тощо. Окрім того, існують певні відмінності між особливостями проведення досліджень і практичних робіт, які призвели до виокремлення даних видів робіт. Головна з них – це спосіб виконання, а також можливість обирати різні умови проведення. Результатом такої роботи учнів можуть бути макети, розробки, карти, схеми, описання об’єктів і конкретна діяльність з їх благоустрою тощо. Із запропонованої тематики досліджень учень за бажанням вибирає 1-2 дослідження (упродовж року) та виконує його індивідуально або в групі. Учитель оцінює таку роботу під час її захисту чи презентації.

Відповідно до «Орієнтовних вимог до виконання письмових робіт і перевірки зошитів з природничо-математичних дисциплін (лист МОН України №1/9 – 529 від 27.12.2000 р.) основними видами письмових робіт з географії є:

розв’язування задач і вправ з географії;

оформлення результатів виконання практичних робіт (відповідно до навчальних програм);

складання таблиць, схем, написання рефератів тощо;

записи результатів спостережень за природними явищами, що здійснюються у процесі вивчення географії;

самостійні роботи;

контрольні роботи (як мінімум одна письмова контрольна робота на семестр є обов’язковою).

Для запобігання перевантаження учнів,  час проведення контрольних робіт визначається загальношкільним графіком, складеним заступником директора освітнього закладу за погодженням із вчителем.

Під час планування контрольних робіт необхідно передбачити їх рівномірний розподіл упродовж усього семестру, не допускаючи накопичення письмових контрольних робіт наприкінці семестру  та  навчального року.

Сучасний конкурентоспроможний учитель у своїй роботі разом із традиційними технологіями навчання повинен використовувати  величезні можливості комп’ютерних технологій, насамперед, загальнодоступних засобів MS Office: текстовий редактор MS Word, програми MS Power Point, MS Explorer, MS Photoshop, Windows Movie Maker, My test, геосервіси, що надають інструменти для роботи з географічними даними та дозволяють користувачеві ознайомлюватися з різними країнами світу і навіть віртуально подорожувати; шукати різні об’єкти на карті Землі, переглядати, коментувати, доповнювати світлинами. Існує низка сайтів із доступом до геосервісів: Wikimapia (wikimapia.org); Google Maps (maps.google.com); Google Earth (earth.google.com) та ін.

Традиційно значну підтримку географам надають науково-методичний журнал «Географія та економіка у рідній школі» Міністерства освіти і науки України, журнал «Географія. Книжковий додаток» науково-популярний журнал з природничих дисциплін «Колосок», а також газета «Краєзнавство. Географія. Туризм», що відображають виклики та тенденції у географічній освіті. Сторінки видань знайомлять з  ідеями та найкращим досвідом педагогічних працівників за всіма напрямами освітніх трансформацій.   

         Посилання на інформаційні ресурси в Інтернеті, відео-лекції, інше методичне забезпечення:

1.     Географіка. Географічний портал [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://geografica.net.ua/publ/galuzi_geografiji/metodika_vikladannja_geografiji/35

2.     Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1392-2011-%D0%BF

3.     Інтернет на користь: онлайн-ресурси для вивчення географії [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://naurok.com.ua/post/internet-na-korist-onlayn-resursi-dlya-vivchennya-geografi

4.     Перелік навчальних програм, підручників та навчально-методичних посібників, рекомендованих Міністерством освіти і науки України для використання в основній і старшій школі у закладах загальної середньої освіти з навчанням українською мовою у 2019/20 навчальному році [Електронний ресурс] / Міністерство освіти і науки, 2017. – Режим доступу: https://imzo.gov.ua/pidruchniki/pereliki/

Вітаємо переможця другого (обласного) туру всеукраїнського конкурсу «Учитель року-2019»!

    28 лютого 2019 року завершився конкурс професійної майстерності вчителів Запорізької області.

   Фіналістам підсумкового етапу другого (обласного) туру довелося пройти різні конкурсні випробування: відповідати на непрості питання тестування, виконувати завдання фахової практичної роботи; захищати розроблений освітній проект; демонструвати свої вміння створювати конспекти уроків та аналізувати їх, проводити уроки в закладах загальної середньої освіти м. Запоріжжя 

    У результаті було визнано переможця другого (обласного) туру всеукраїнського конкурсу «Учитель року – 2019» у номінації «Географія» - І місце.

Учитель географії Запорізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 97 Запорізької міської ради Запорізької області Шатровка Інна Олександрівна

Розробка дослідження, 10 клас. Автор: Шатровка І.О. учитель ЗОШ №97 м. Запоріжжя.

Дослідження 

«Острови Кюсю і Хоккайдо: контрасти Японії»

Мета: ознайомлення учнів з різноманітністю Японії на прикладі двох островів, порівняти їх ГП, природні умови, господарство; розвивати в учнів інформаційно- цифрову компетентность, уміння аналізувати та систематизувати інформацію.

Обладнання: атлас,енциклопедії, довідники,  Інтернет-ресурси.

План дослідження

1.      Порівняння ГП та природних умов островів в межах країни.

2.      Проаналізувати причини стихійних явищ на Японських островах.

3.      Різниця в годинних поясах з Україною.

4.      Господарська оцінка ГП островів  для життя та діяльності людей.

5.      Традиції та культура мешканців.

Хід дослідження

Країна, де сходить сонце

Якщо мене хто-небудь запитає

«Яка вона – Японії душа?».

Скажу, що схожа

На квітучих вишень

В ранкових горах

Ніжний аромат!

            Моторі Норінага

1.      Проаналізувавши картографічний  матеріал  та Інтернет-ресурси скласти таблицю «Хоккайдо і Кюсю: далекі та близькі»

План	Хоккайдо «Губернаторство північного моря»	Кюсю «дев'ять провінцій»
Площа острова	77 984,15 км²	36 737,60 км²
Координати великих міст	м. Саппоро 43° пн.ш.  141° сх.д.	м. Фукуока  33°  пн..ш. 130°  сх.д.
ГП	Розташований в північній частині Японського архіпелагу.Омивається: на заході — Японським морем, на півночі — протокою Соя (протока Лаперуза), на північному сході — Охотським морем, на сході — протокою Немуро (Кунаширська протока), на півдні — Тихим океаном, а на південному заході — протокою Цуґару.	Протоки Цусімська, Бунга, Каммон. Омивається на півночі Японським морем, на сході — Внутрішнім японським морем, на півдні — Тихим океаном, і на заході — Східно-Китайським морем,
Природні умови	Клімат помірний мусонний, на зх. тепліший, Амплітуда коливань температури 60 °C (от 30 °C до −30 °C). Середня температура січня - 10 ° C. У лютому і березні тут часті снігові бурани і заметілі.Опади до 1100 мм на рік. Тайфуни серпень-вересень. Рельєф гірсько-рівнинний, є активні вулкани Сіретоко, Акан, Сікарібецу, Тайсецу, бувають  землетруси, вулканічні озера, багато онсенів -гарячих природних джерел	Клімат острова субтропічний, мусонний. Опади до 3000 мм на рік, влітку часто бувають,тайфуни. Середня температура взимку коливається від 0 °C в горах до 10 °C на узбережжі, а влітку — від 15 °C до 26 °C на узбережжі.  Теплі течії Цусімська та Куросіо. Гірський рельєф, наявні найбільш активні вулкани Японії– Асо, Сакурадзіма и Кірісіма. Термальні джерела - онсени . Корисні копалини: кам’яне вугілля.
Внутрішні води	Густа річкова сітка, річкі невеликі, найбільша Ісікарі 6 річок більше 100 км. Найбільше озеро Сарома, площа 149,1 км²,  глибина — 19,5 м.	Річна сітка Кюсю густа. Річки бурхливі, але не повновноводні.
Флора	Хвойні ліси з ялини та ялиці з густими заростями бамбука в підліску, кедровий стланик і березняк, трав'янисто-чагарникові формації і чагарникові пустки, на півдні листопадні широколистяні ліси.	Характерною є висотна поясність. Типові рослини нижнього ярусу (до 850 м) — дуби, камелії, магнолії. Вище ростуть сосни і кріптомерії. На верхніх поясах переважають кущі і луки. Південь Кюсю— переважно пальми і папороть.
Сполучення	Підземний залізничний тоннель Сейкан, нижче рівня морського дна на 100м, морський та авіатранспорт	Кюсю з'єднаний із островом Хонсю двома підводними тунелями, автомобільним і залізничним, які прокладені під протокою Каммон,  морський та авіатранспорт.

На основі таблиці складіть порівняльну діаграму Венна «Спільне-відмінне»

2.      Передивившись відео https://ru.tsn.ua/video/video-novini/na-yaponskom-ostrove-hokkaydo-proizoshlo-moschnoe-zemletryasenie.html, https://www.youtube.com/watch?v=mdHU9uTrZaM та проаналізувавши відповідні карти атласу, поясніть причини частих стихійних явищ на Японських островах.

3.      Використовуючи карту годинних поясів встановити різницю у місцевому часі міст Саппоро та Фукуока; та різницю у часі Саппоро- Київ, якщо в Київі ср. 22 листопада 20.00.

Відповідь:

а) (141ᵒ-130ᵒ)*4= 44'- різниця в місцевому часі, в Саппоро схід сонця раніше;

б) Київ - ІІ год.пояс

Саппоро – ІХ год.пояс

9-2=7(год.)- різниця в часі

20.00 + 9 = 05.00, отже в Саппоро чт. 23 листопада 5 година ранку.

4.      Використовуючи комплексну карту Японії, визначте основні галузі спеціалізації на о-вах Хоккайдо та Кюсю та зробіть висновок як вплинуло ГП на розселення та господарство людей.

Приклад:

Хоккайдо	Кюсю
АЕС "Томарі", ТЕС, ГЕС, гірничодобувна промисловість ,  машинобудування, молочне тваринництво, буряківництво, вирощування овочів і фруктів. Великими містами є Хакодате (на півдні) і Асахікава (в центрі), а також порти Томакомаи, Муроран і Отару. Регіон славиться лісами, морським рибальством (особливо промислом лососевих) і морепродуктів , судноплавством.	Найбільшими індустріальними центрами є Наґасакі, Кітакюсю та Оіта. АЕС «Сендай»,  хімічна промисловість та металообробка , рибальство, судноплавство.  На півдні вирощують рис, тютюн, батат, займаються скотарством, зокрема виводом чорних свиней.

Висновок:

5.       Користуючись різними джерелами географічних знань підготувати цікаві факти про традиції та культура мешканців. Зясуйте, які цікаві місця можна відвідати туристу.

Кюсю:

https://www.youtube.com/watch?v=mxUv2KGD92g

Хоккайдо:

https://www.youtube.com/watch?v=oIIKhh40_Rw

За бажанням виконати вправу: https://learningapps.org/display?v=p2uzobudc18

  Зразки  цікавих фактів:

Саппоро

Sapporo — четвертий за величиною місто Японії, важливий економічний, промисловий і культурний центр країни. Саппоро також — відомий своїми термальними водами курорт. Туристів до Саппоро тягнуть і пам'ятки: символ міста-Годинникова башта; парк Одорі; шоколадна фабрика Ishiya, що виробляє знаменитий білий шоколад Shiroi KoiBito; Музей пива; традиційна село першопрохідців Хоккайдо (музей історії острова періоду початку XX століття); Музей сучасного мистецтва; Парк мистецтва; Ботанічний сад. Безліч гостей також з'їжджається в Саппоро, щоб взяти участь в знаменитому щорічному Сніговому фестивалі. У світі Саппоро відомий насамперед як столиця Зимових Олімпійських ігор 1972 року і трьох Зимових Азіатських ігор 1986, 1990 та 2017 років.

 Гарячі джерела (онсени)

Оскільки японські острови розташовані в зоні вулканічної активності, країна багата термальними джерелами, які називаються по-японськи «онсен». За складом води онсэны розрізняються на сірководневі, залізисті, соляні і газовані вуглекислим газом. Навколо них здавна були створені бальнеологічні курорти. Традиція відвідин онсэнов має багатовікову історію, і зведена в ранг ритуалу з певним зводом правил. Дуже популярні серед японців поїздки в онсены з сім'ями та друзями. Онсены бувають двох видів — під відкритим небом (ротембуро), розташовані на природі, в дуже мальовничих місцях, і в приміщенні (офуро), куди термальні води подаються по трубах з джерел. Довге перебування на водах з лікувальними цілями (від одного тижня і більше) називається тодзі.

Момідзі

Момідзі («червоне листя») — природне явище і ще одна сезонна японська традиція: осіннє милування червоним кленовим листям. Кленові дерева починають червоніти у вересні, протягом трьох місяців повільно змінюючи колір японського покривала рослинності з зеленого на червоний.

Момідзі починається тоді, коли температура повітря опускається до +10 градусів. Перші червоніють клени в горах Тайсэцу-дзан на острові Хоккайдо, потім «фронт момідзі» просувається на південь, розфарбовуючи усіма відтінками червоного гори районів Канто, Тохоку, Сікоку, Кюсю і Кансай.

Споглядання момідзі для японця має глибокий філософський зміст: естетика розпаду, вмирання пов'язана з давнім самурайським ставленням до смерті, з буддистськими віруваннями у переродження, з трепетним усвідомленням швидкоплинність краси. Японці вважають, що людина живе до тих пір, поки споглядає момідзі.

Туристам, охочим застати момідзі, рекомендується приїжджати до Японії в жовтні і листопаді.

Японська чайна церемонія

Чайна церемонія— церемонія спільного чаювання (тяною), яка є невід'ємною частиною японської культури. Вперше в Японії чай був завезений в VIII столітті, ймовірно, буддистськими ченцями з Китаю, Кореї або Індії, або ж японськими торговцями, відвідували Китай. Перший чай у Японії виростив чернець Сайсе в Кіото, біля підніжжя гори Хэйдзан, у 802 році. Широке поширення чай як напій отримав тільки в XII столітті. Спочатку чай підносили Будді в дзен-буддистських монастирях, і пили під час релігійних церемоній. Потім, в XII–XV століттях з посиленням впливу дзен-буддійських монастирів, чай почали пити не тільки ченці, але й самураї, городяни, аристократи.  З часом склався ритуал вживання чаю — чайна церемонія, з'явилася певна послідовність дій, канонизировалось поведінку учасників чаювання. Класична чайна церемонія являє собою певним чином організовану зустріч господаря — чайного майстра (тядзин), і його гостей для спільного відпочинку та бесіди, що супроводжується вживанням чаю, в спеціально обладнаному для цієї мети місці — в чайному саду (тянива) з чайним будиночком (тясицу), до якого можна пройти по викладеній каменем доріжці (родзи).

Чайна церемонія буває шести традиційних різновидів: нічна, на сході сонця, вранішня, післяобідня, вечірня, спеціальна. Існує декілька класичних шкіл чайної церемонії, найбільш відомою з яких є школа Урасэнкэ в Кіото.

Сьогодні чайну церемонію в Японії в основному проводять жінки. Найчастіше чайна церемонія проводиться просто — в одній з житлових кімнат будинку, і супроводжується частуванням.

Незмінним протягом століть залишається сенс чайної церемонії, яка, на думку японців, виховує простоту, звичку до порядку, національну самосвідомість. Крім того, в ритуалі чаювання криється і глибокий філософський зміст: вона вчить вмінню побачити красу і досконалість у буденних речах, усвідомлювати високу цінність усього, що дано в цьому житті.

Сінкансен

Сінкансен («нова колія»), чи «поїзд-куля», — мережу високошвидкісних залізниць в Японії, призначена для перевезення пасажирів між великими містами країни. Середня швидкість руху поїздів — близько 200 км/ч. Сінкансени експлуатують три компанії, що знаходяться в складі групи Japan Rail — JR Central, JR West і JR East.

Мережа ліній синкансэнов складається з 6 маршрутів: Саньйо (Осака — Хаката), Токайдо (Токіо — Осака) і 4 радіальних маршруту, що розходяться від Токіо на північ і північний захід. На центральному вокзалі Токіо шляху різних напрямків синкансэнов не перетинаються, але знаходяться на сусідніх платформах. Періодичність руху від 15 хвилин (Токайдо) до 30 хвилин (Саньйо). Вночі всі лінії синкансэна закриваються з 0:00 до 06:00 ранку для технічного обслуговування. В цей час працюють звичайні поїзди, що йдуть з паралельним синкансенам лініях.

Вагони синкансэнов бувають загальними (без нумерації місць) і з місцями (потрібен квиток з доплатою, який перевіряє кондуктор). Часто в цілях економії японці їдуть на довгі відстані стоячи. Назви станцій оголошуються на японській і англійській мовах, а також дублюються на електронному табло. Пасажирам пропонуються закуски і напої за окрему плату. Вагони пофарбовані в різні кольори, відповідні кольором лінії на схемі. Безкоштовні схеми та розкладу руху пропонують на кожній станції.

Японська кухня

Японія славиться своєю автентичною кухнею, основу якої складають корисні і смачні страви, а також суворим застільним етикетом.

Японська кухня, спирається на трьох китів — рис, рибу і водорості, широко використовує свіжі або зовсім сирі продукти. Також у хід ідуть різноманітні овочі, соєвий сир «тофу», соуси.

Найпопулярніші страви: «сусі» («суші»), яких налічується більше 200 видів; «сасимі» («сашимі») — шматочки сирої риби, подаються з соєвим соусом і хріном «васабі»; «темпура» — скибочки риби або м'яса в клярі; «сукіякі» (смажена яловичина); «тонкацу» (свиняча відбивна в паніровці); міні-шашлички «якіторі» (птиці) і «кусіякі»; супи «рамен» і «удон» з локшиною, суп «місо» з ферментованої соєвої маси і рибного бульйону з водоростями, грибами, тофу, м'ясом і рибою.

Суші в Японії

Суші — справжній шедевр, і приготувати його не так просто, як здається на перший погляд. Майстри суші навчаються за багато років, щоб зробити «правильний» рис, оволодіти мистецтвом вибору риби і видалення з неї кісток. Основні види суші — «нігірі» (довгий грудочку рису, накритий шматочком риби), «маки» (риба і рис, загорнутий в норі і нарізані маленькими шматочками), «темакі» (риба і рис, загорнутий в норі у вигляді конуса), «гункан» (суші овальної форми), «шираси» (рис, змішаний з морепродуктів). Можна спробувати «моріавасе» — асорті з суші і сашимі.

Суші від кухаря-майстри і в Японії — дуже недешеве задоволення. Доступні ціни на цей японський «кулінарний бренд» можна знайти в національних кафе — кайтэнах, де тарілочки з суші рухаються перед відвідувачами на стрічці конвеєра і коштують близько 100 ієн.

З риби і морепродуктів в меню будь-якого ресторану присутні магуро (тунець), шаке (лосось), іка (кальмар), тако (восьминіг). Досить часто можна зустріти уні (ікра морського їжака), торо (риб'ячий жир тунця) і ширако (молочко риби).

Застільний етикет в Японії

В Японії існує дуже строгий застільний етикет. Його правила, що прийшли з глибини століть, непререкаемы і є предметом гордості японців. При цьому, однак, до гостей з інших країн світу, не має уявлення про те, як вести себе за столом в Японії, жителі Країни висхідного сонця ставляться цілком лояльно.

Мучитися європейськими ресторанними сумнівами, яким же столовим приладом правильніше буде скористатися, в Японії вам не доведеться, бо єдиним приладом тут є палички хасі. Бажано заздалегідь отримати навички користування ними, так як у більшості японських ресторанчиків вилку з ножем ніхто не запропонує.

В японській застільні традиції існує кілька табу, які потрібно знати навіть гостям:

·         маейбаси (танцюючі палички) — не можна вказувати паличками або малювати ними щось на столі;

·         сагурибаси (шарящі палички) — взявши шматочок їжі, не можна класти його назад у тарілку і вибирати інший;

·         сасибаси (накалывающие палички) — не можна наколювати їжу паличкою;

·         татэбаси (стирчать палички) — можна встромляти палички в рис, тому що так ставлять полички в чашу з рисом на поминках по померлому.

Перед початком трапези гостям подають гаряче вологе рушник для обличчя і рук (осибори). Всі присутні за столом перед початком трапези хором кажуть «Ітадакімас!» (в буквальному сенсі «Приступаю до їжі з вашого дозволу!»). Закінчивши трапезу, палички слід покласти на спеціальну підставку (хасиоки). Також в чаші не повинно залишатися рису. Завершують трапезу словами «Готісо-сама десу!» («Дякую за частування!»).

Етикет в Японії

·         під час розмови не варто пильно дивитися в очі співрозмовнику, це вважається ознакою агресії;

·         якщо вам вручили візитну картку (у Японії вони є практично у всіх, починаючи зі студентів), її слід уважно прочитати, і тільки після цього заховати;

·         у громадському транспорті не прийнято поступатися місцем нікому і ніколи;

·         ні в якому разі не чіпайте японців руками: допустимо тільки рукостискання, і то лише після того, як співрозмовник сам висловить бажання потиснути вам руку;

·         входячи в житлове приміщення, необхідно зняти взуття;

·         опинившись в традиційній японській кімнаті, на татамі слід сидіти в правильній позі «сейдза» — на колінах, ноги під вами. Для жінок це правило неухильно, чоловіки можуть сісти по-турецьки або спершись об щось. Ноги не повинні бути босими, кращий варіант — білі шкарпетки по аналогії з японськими «табі». В ресторані під час дружнього застілля можна прийняти більш невимушену позу — розслаблену «агура»;

·         щоб увійти всередину храму, треба зняти взуття, під якою повинні бути свіжі і чисті шкарпетки. У храмах Японії дозволено фотографувати і знімати на відео.

Дослідження «Острови Кюсю і Хоккайдо: контрасти Японії»
Дослідження "Країни Перської затоки - осередок нової індустріалізації"